• 068-389-76-67

Судовий захист прав споживачів в Україні

Кожен з нас постійно купляє продукти харчування, одяг, речі в магазині або на ринку, замовляє виконання робіт (ремонт взуття, автомобіля або ремонт в квартирі), отримує різноманітні послуги (освітні або туристичні). Всі ми, з раннього дитинства, є споживачами, а захист прав споживача є прерогативою соціальної правової держави.

12 травня 1991 року Верховною Радою Української РСР прийнято Закон "Про захист прав споживачів" (надалі – Закон), котрий регулює відносини між споживачами та продавцями (виробниками, виконавцями), встановлює права споживача та передбачає механізм захисту прав споживача в Україні.

Ідея соціальної правової держави, котра захищає права споживача, віднайшла своє втілення в положеннях ст. 42 Конституції України, котра передбачає, що держава захищає споживача, здійснює всебічний контроль за безпечністю та якістю продукції, робіт, послуг в Україні.

Здійснивши аналіз законодавчих актів про захист прав споживача можна дійти висновку, що споживач має набагато більше переваг, порівняно з продавцями, надавачами послуг, виконавцями робіт, реалізувати котрі він може безпосередньо звернувшись до продавця товару, до органів виконавчої влади або суду.

Так наприклад, у випадку придбання товару, речей неналежної якості та наявності оригіналів документів, що підтверджують факт придбання товару, повернення товару та отримання грошових коштів сплачених за товар закінчується успіхом для споживача. Обмін непродовольчого товару належної якості, котрий не задовольняє споживача за розміром або кольором на аналогічний товар або ж повернення грошових коштів сплачених за товар у більшості випадків також закінчується успіхом для споживача.

Найбільш проблемним моментом для споживача є сфера надання послуг (освітні послуги, туристичні послуги) та виконання робіт. Хоча держава й декларує захист прав споживача, це не вирішує всіх проблем, що виникають в суспільстві. Всі ми полюбляємо подорожувати, тобто отримуємо туристичні послуги, навчаємося в навчальних закладах, тобто отримуємо освітні послуги тощо. Зазначені послуги ми отримуємо на підставі договорів укладених з навчальними закладами, туристичними агентствами, операторами, фірмами тощо. Такі договори готується кваліфікованими юристами, а головне – в інтересах роботодавців. Споживачі, як правило, не вчитуються в умови договору, що стосуються повернення сплачених грошових коштів, сплати пені, штрафу, форс-мажорних обставин, не цікавляться наявністю ліцензії та/або акредитації закладу на здійснення певних видів діяльності. Трапляються й такі випадки, коли надавачі послуг, виконавці робіт замовчують або приховують певну інформацію, або видають не існуюче за дійсне. В такому випадку листи на адресу організації з проханням повернути сплачені грошові кошти закінчуються відмовками. Єдиним правильним рішенням, у такому випадку, буде як можна скоріше звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Захист прав споживачів у суді

Акти цивільного законодавства передбачають, що кожна особа немайнові або майнові права якої порушено має право на звернення до суду для їх захисту. Споживач може захистити порушенні права та інтереси шляхом визнання договору недійсним, відшкодування майнової та немайнової (матеріальної) шкоди тощо.

Захищаючи права споживача законодавець передбачив імперативну норму, що забороняє продавцю, виконавцю, виробнику включати у договори умови, які є несправедливими. Відповідно до положень ст. 18 Закону "Про захист прав споживачів", умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Закон наводить наступний перелік умов договору, які є несправедливими для споживача, а саме:

  • звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
  • виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
  • встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
  • надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
  • встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
  • установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
  • установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
  • визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
  • обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
  • встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Зазначений перелік несправедливих умов договору не є вичерпним. В кінцевому результаті, споживач вправі просити суд визнати положення договору або договір в цілому недійсним.

Також можуть бути визнані недійсними правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік нечесної підприємницької практики наведений в ст. 19 Закону "Про захист прав споживачів". Наведений в Законі перелік не є вичерпним.

Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, споживач має право пред'явити позов до продавця (виконавця, виробника) за місцем свого проживання чи перебування.

При зверненні з позовною заявою до суду споживачі звільняються від сплати судового збору, підстава ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Це основні моменти на котрі слід звернути увагу, готуючи позовну заяву про захист прав споживача до суду.

Захист прав споживача при наданні освітніх послуг

Лист МОН щодо акредитації навчального закладуКожен з нас має право на освіту. Батьки прагнуть щоб їхня дитина отримала якісну освіту, оскільки якісна освіта – запорука отримання кращої роботи та високого заробітку. Та іноді трапляється так, що із-за необачності, безграмотності або з інших причин ми не можемо повністю все збагнути та проконтролювати. Трапляються випадки коли батьки підписали з навчальним закладом договір про навчання, а згодом виявляється, що навчальний заклад не має сертифікату про акредитацію за певною спеціальністю. Як наслідок, навчальний заклад не має законних підстав видати випускникам дипломи державного зразка.

Як приклад, можна навести зразок позовної заяви про визнання недійсним положення договору та стягнення матеріальної шкоди. Незважаючи на те, що позовна заява підготовлена з акцентом на захист прав споживача при отриманні освітніх послуг, вона містить ключові положення Закону "Про захист прав споживачів", Цивільного кодексу України, котрі з легкістю можна адаптувати під будь-яку ситуацію. До позовної заяви також можна додати вимогу про відшкодування моральної шкоди.

І на останок, готуючи доказову базу при подачі позовної заяви про захист прав споживача до суду, радимо Вам:

  1. Зберігати всі оригінали договорів, заяв, квитанцій, листів.
  2. Особисте спілкування та спілкування телефон з представниками продавця, виконавця замінити на поштове листування.
  3. Листи, заяви, скарги направляти виключно цінним листом. У такому випадку, відповідач буде позбавлений можливості заперечувати факт отримання від Вас зазначених документів.