Держава володіє виключним правом на кримінальне переслідування фізичних осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Одночасно з тим, держава надає можливість фізичним особам, які зазнали матеріальної та моральної (немайнової) шкоди від злочиного посягання відновити своє становище шляхом заявлення цивільного позову у кримінальній справі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні – це засноване на нормах цивільного матеріального права вимога фізичної особи про відшкодування матеріальної та/або моральної (немайнової) шкоди, що заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого Кримінальним кодексом України та котра розглядається в порядку кримінального провадження.
Читати далі
"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю."
Стаття 3 Конституції України
|
Начальнику Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві
Іванченко Іван Іванович 02 квітня 1976 року народження, уродженець м. Малин Житомирської області Адреса проживання: 03039, м. Київ, пр–т. Перемоги, буд. 2 Контактний номер телефона:
|
Повідомлення
про обставини, що можуть свідчити
про вчинення кримінального правопорушення
Читати далі
Кожен з нас постійно купляє продукти харчування, одяг, речі в магазині або на ринку, замовляє виконання робіт (ремонт взуття, автомобіля або ремонт в квартирі), отримує різноманітні послуги (освітні або туристичні). Всі ми, з раннього дитинства, є споживачами, а захист прав споживача є прерогативою соціальної правової держави.
12 травня 1991 року Верховною Радою Української РСР прийнято Закон "Про захист прав споживачів" (надалі – Закон), котрий регулює відносини між споживачами та продавцями (виробниками, виконавцями), встановлює права споживача та передбачає механізм захисту прав споживача в Україні.
Ідея соціальної правової держави, котра захищає права споживача, віднайшла своє втілення в положеннях ст. 42 Конституції України, котра передбачає, що держава захищає споживача, здійснює всебічний контроль за безпечністю та якістю продукції, робіт, послуг в Україні.
Читати далі
Право на вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю передбачено ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (далі за текстом – Закон) та ст. 148 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України). Проте, відсутність чітко передбаченої процедури виходу учасника з ТОВ породжує безліч корпоративних конфліктів та є предметом постійних обговорень науковців, дискусій юристів та суддів.
Стаття 10 Закону передбачає, що учасник має право вийти з товариства у встановленому порядку. Скористатися зазначеним правом учасник може у будь-який час, не залежно від мотивів, проте з додержанням процедури передбаченої Законом та статутом товариства. Право на вихід учасника з ТОВ не може обмежуватися статутом, загальними зборами, а будь-які положення, що забороняють таке право є нікчемними.
Читати далі
Основним нормативно – правовим актом, який регулює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду в Україні є Цивільний кодекс України.
Положення ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі за текстом – ЦК України) передбачає, що моральна шкода може полягати, зокрема:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням чи знищенням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Читати далі
Відчуження учасником частки (частини частки) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших правових підстав для зміни засновників. Під відчуженням частки слід розуміти передачу корпоративних прав та обов'язків іншим учасникам або третім особам, що здійснюється шляхом укладення відповідного договору.
Порядок відчуження частки в товаристві з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (далі за текстом - Закон). Наведені статті містять диспозитивну норму, згідно якої порядок відчуження учасником частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Виходячи з вище зазначеного, учасники товариства мають цілком законні підстави закріпити в статуті положення, котрі забороняють відчуження учасником частки третім особам.
Читати далі